Деякі принципи ведення розмови

Від подій до відносин. Коли дитина питає чи розповідає про яку-небудь подію, іноді правильніше відгукнутися не на саму подію, а на пов'язане з нею почуття.

Шестирічна Софійка поскаржилася, що "останнім часом" подарунків більше дарують братові, ніж їй. Мати не заперечувала цього звинувачення. Вона не стала пояснювати дівчинці, що брат старший і тому отримує більше. І навіть не пообіцяла виправити "несправедливість". Мати знала, що дітей набагато більше хвилює ставлення батьків до них, ніж кількість і розміри отриманих подарунків. Софії вона сказала:

- Ти боїшся, що я люблю тебе не так сильно, як брата?

І без зайвих міркувань мама міцно обняла дочку, яка відповіла їй радісною посмішкою. Так скінчилася ця розмова. Але ж за інших обставин вона могла перетворитися на нескінчену суперечку.

Від подій до почуттів. Семирічна Галя повернулася додому дуже схвильована. Вона розповіла матері, що її подружку Дарину хлопчаки зіштовхнулися з тротуару прямо в бруд. Мати не стала розпитувати Галю про подробиці, а замість цього сказала:

- Ти, напевно, так перехвилювалася.

- Ти розсердилась на цих хлопчаків.

- Ти все ще сердишся на них.

На всі ці твердження дівчинка відповідала: "Так!" А коли мати запитала: "А ти не боїшся, що вони і тебе зіпхнуть з тротуару?" - То Галя рішуче відповіла: "Нехай тільки спробують - я потягну їх за собою. Яа-ак вони впадуть в бруд!" І, уявивши собі цю картину, дівчинка голосно засміялася. Розмова закінчилася вдало. А могла стати для Галі всього лише нудним повчанням, не прояви мати належного вміння.

Від загального до конкретного.
Коли дитина дає собі, своїм здібностям якусь оцінку, не варто просто погоджуватися з її словами. Треба доповнити висловлювання зауваженнями, які покажуть, що ми все розуміємо.

Коли син каже: "В мене погано з арифметикою", мало дати тільки таку відповідь: "Так, з цифрами ти не товарищуєш". Також ні до чого не приведн наполеглеве твердження зворотнього, ні спроби "дешево і сердито" звільнитися порадами типу: "Якщо б ти більше займався, справи йшли б краще". Поспішно надана "допомога" лише підриває в дитини віру в свої сили, а відповідь у вигляді прямого навіювання не дозволить надалі довіряти вам свої побоювання.

Якщо дитина каже: "В мене погано з арифметикою", треба зустріти її слова розумінням і співчуттям. Відповісти можна приблизно так:

- Арифметика - нелегкий предмет.

- Деякі приклади дуже важко вирішити.

- Тобі і так важко, та ще і вчитель сердиться.

- Ти, напевно, чекаєш не дочекаєшся, коли урок скінчиться.

- Коли урок закінчується, ти відчуваєш себе спокійніше.

- Напевно, ти боїшся, що ми розчаруємося в тобі.

- Ми знаємо, що бувають важкі предмети.

- Ми віримо, що ти зробиш все, що зможеш.

Багато дітей оголошують батькам про свою дурість, і ті кидаються їх переконувати та втішати. Але змусити дитину відразу ж змінити думку про себе самого неможливо. Як сказав один хлопчик свому батькові: "Я знаю, тато, що тут ти дієш з кращих спонукань, але я не такий дурний, щоб повірити тобі, що я розумний".

Дитина дає своїм здібностям негативну оцінку. І найкраще показати їй, що ми розуміємо, які складні почуття ховаються за настільки простим твердженням.

С и н. Я дурний.

Батько (серйозно). Ти і справді так думаєш? Тобі здається, що ти погано міркуєш?

С и н. Так.

Батько. Ти, напевно, дуже переживаєш.

С и н. Так.

Батько. У школі ти, мабуть, боїшся отримати погану оцінку.

- Коли вчитель викликає тебе до дошки, ти губишся.

- Ти боїшся, що скажеш що-небудь не так і хлопці будуть над тобою сміятися.

- І тому часто ти зовсім не хочеш відповідати.

- Я зовсім не вважаю тебе дурним. Але в тебе інша думка про себе.

Може бути, що така розмова і не приведе до негайної зміні думки про власні здібності, проте дитина буде думати: "Мій батько мене розуміє. Якщо він не вважає мене дурним, може, це й справді так?" Син відчує впевненість у своїх силах і буде намагатися стати таким, яким бачить його батько.





Сироти в Україні - Не пройди мимо !






Залишити свої відгуки тимчасово неможливо