Криза першого року життя дитини

Кризовий період, що виникає у дитини у віці близько року, проходять практично всі діти. Більшість малюків до цього часу вже можуть ходити, починають говорити, роблять спроби самостійно їсти й одягатися. Батьки ж продовжують слідкувати за ними як і раніше. Це стає причиною капризів, протестів, істерик. Нові можливості дозволяють дитині вперше відчути себе самостійною, але, відірвавшись від матері, вона починає боятися втратити її, і намагається не відходити від неї далеко. Як правило, дівчатка переживають цю кризу до півтора року, хлопчики - до двох. До наступної кризи (трьох років) подальший розвиток протікає спокійно.

Криза першого року життя

Як поводитися батькам у цей період?

З початком цієї кризи не тільки дитина, але і її батьки опиняються в непростій ситуації: всі звичні методи виховання, чудово діяли на малюка до цих пір, раптом виявляються марними і навіть шкідливими. Вируюча енергія дитини підштовхує її до дослідження найвіддаленіших куточків дитячого майданчика або квартири. Малюк часто падає, набиває собі шишки і синяки. Перша, така природна реакція батьків - не пускати, зупинити, втримати - викликає бурю протестів. Однак якщо відмовитися від нескінченних заборон, що провокують істерики, і витрачати власний час та сили на те, щоб допомогти дитині скоріше опанувати нові для неї навички, можна зберегти спокій у будинку і власний авторитет у її очах. Зазвичай діти, які протестували проти заборони перелазити з дивана на підвіконня, не мають нічого проти того, щоб постояти на тому ж підвіконні, тримаючись за мамину руку. Замість того, щоб зупиняти бігати по кімнаті дитину, що отримує захоплення від цього, що тепер вона може бігати, варто пограти разом з нею у рухливу гру, перевівши цю активність подалі від стін і гострих кутів. Якщо ж необхідність заборони все-таки виникає, то слід переключити цікавість дитини на дозволений спосіб взаємодії з предметом, що її зацікавив. Нескладно навчити малюка не рвати книжку, а перегортати сторінки, не хапати, а тільки гладити кошеня і т.д. Якщо батьки не будуть обмежувати нові можливості свого малюка, а навпаки, будуть брати участь у розвитку цих навичок, то тим самим вони зможуть не лише перевести його активність у більш безпечне русло, але й зуміють уникнути багатьох конфліктів. Завдяки цьому кризовий період буде пройдений швидше і безболісніше. Сприяння та допомога батьків допоможе їм домогтися більшої довіри з боку дитини, і дозволить малюкові швидше розвинути набуті навички.

Як впоратися з упертістю дитини в кризу?

Однорічна дитина проявляє впертість (відмовляється одягатися, гуляти, їсти) через те, що лише таким чином вона може виявити свою самостійність. Однак у цьому віці дитина дуже сприйнятлива до чужих прикладів. Отже, помічником батьків може стати будь-яка іграшка: лялька покаже, як треба одягатися, плюшевий ведмедик - як вкладатися спати, їсти за столом і т.д.

Що робити, якщо дитина відмовляється відходити від мами?

У кризовий період у однорічної дитини особливо загострюється прихильність до матері. Вона хоче всюди слідувати за нею, не залишає її ні на одну секунду. Якщо ж мама кудись йде, малюк сильно сумує, і після її повернення не відпускає від себе ні на крок. Для того щоб мама могла викроїти хочаб кілька хвилин для себе або для домашніх справ, їй краще спочатку виділити якийсь час для повноцінної гри з дитиною. Дуже скоро маля задовольниться присутністю мами і сам почне вимагати свободи. Тоді можна буде зацікавити його якою-небудь іграшкою і на деякий час зайнятися своїми справами. Якщо ж дитина не дає мамі навіть зайти у ванну і плаче під дверима, то цю неприємну ситуацію найлегше перевести в гру. Можна просовувати в щілину під дверима кольорові аркуші паперу або фантики від цукерок. Дитина одразу ж вступить в гру, і прикре зникнення мами за дверима перетвориться у цікаве заняття.





Сироти в Україні - Не пройди мимо !






Залишити свої відгуки тимчасово неможливо