Вже давно було встановлено, що другий рік життя дитини – це найвідповідальніший рік в розвитку мови, тому що з нього починається власне, мовний період, коли з’являється перше слово, росте активний словник, починає складатися правильна звукова мова.

Скільки радощів приносить батькам перше, вимовлене малюком слово. Батьки готові нескінченно слухати, як його вимовляє маля. Ще більшу гордість приносить батькам малюк, коли на прохання «Скажи …» починає виразно повторювати за дорослим ті чи інші прості слова, вражаючи всіх своїми «незвичайними здібностями». На перший погляд, здається, що ось вони перші власні слова дитини, але уважний аналіз розвитку наслідування в малюка дозволяє виділити деякі дуже важливі його особливості. З одного боку наслідування – необхідна умова оволодіння мовою, адже діти завжди говорять на тій мові, що і батьки, використовуючи ті ж слова й ті самі звуки. Але з іншого боку, не дивлячись на вражаючу «простоту» навчання за допомогою методу «Скажи …», прямого зв’язку між наслідуванням і активною мовою (власним словом) дитини немає. Дитина може легко відтворити те чи інше слово, але разом з тим ніколи не використовувати його в реальному житті.

Таким чином, вміння наслідувати і відтворювати слова за зразком, ще не говорить про слово, як про власне, до тих пір, поки воно не буде самостійно використано дитиною в її спілкуванні з іншими людьми.

Як народжується перше слово?

Предметна діяльність на другому році життя є провідною, тому що вона забезпечує розвиток всіх інших сторін життя дитини. Саме в ній виникають основні новоутворення раннього віку, одним з яких є мова. Для здійснення предметної діяльності і ділового спілкування вже недостатньо експресивно-мімічних локомотивних засобів спілкування. Мова стає не тільки засобом спілкування, а й засобом мислення і оволодіння своєю поведінкою. Однорічна дитина вже добре розуміє мову дорослих. Вона може правильно відшукати поглядом, вказати, взяти у руку названий дорослим предмет. Малюк вже може повторити прості слова за дорослим, коли той попросить. Отже, дитина вже має досить розвинений фонематичний слух, встановлює зв’язок предметів і дій з їх вербальним позначенням, вміє артикулювати слова. Здавалося б, кроха володіє усім необхідним, щоб заговорити. Тим не менш, він не використовує мову у спілкуванні з дорослим. У той же час, стає зрозуміло, що перші слова виникають тільки в спілкуванні з дорослим. Але «мовностимулююча» ситуація взаємодії дорослого з дитиною не може зводитися до прямого копіювання мовних звуків, а повинна представляти їх предметне співробітництво. За кожним словом має стояти те, що воно означає, тобто його значення. Якщо такого предмету немає, якщо мати і дитина до 1,5 років обмежуються лише проявами взаємної любові, перші слова можуть не з’явитися, як би багато мати не розмовляла з дитиною і, як би добре вона не сприймала її слова.

У тому випадку, коли дитина захоплено грає з предметами, але вважає за краще це робити на самоті, активні слова також затримуються: в неї, тим самим, не виникає потреби назвати предмет, звернутися до кого-небудь з проханням або висловити свої враження. Потреба і необхідність говорити припускають дві головні умови: потреба в спілкуванні з дорослим і потреба в предметі, який потрібно назвати. Ні те, ні інше окремо до слова ще не веде. І лише ситуація предметного співробітництва дитини з дорослим створює необхідність назвати предмет і, значить, сказати своє слово.

У такій предметній співпраці дорослий ставить перед дитиною мовне завдання, яке вимагає перебудови всієї її поведінки: щоб бути зрозумілим вона має вимовити абсолютно певне слово.

З вищесказаного випливає, що дорослим необхідно в своїй роботі (з дітьми до 3 років) з активізації мови створювати такі ситуації, які б спочатку змушували малюка орієнтуватися в загальному сенсі ситуації, що створилася (вона є комунікативною: треба звернутися до дорослого, іграшки, іншої дитини), потім спонукати вжити слово (треба звернутися зі словом), в центрі ситуації “стоїть” слово, яке стає засобом обігу (треба звернутися з певним словом).

Діти починають активно говорити слова тільки під впливом наполегливих дій дорослого, коли він ставить слово в центр уваги дитини.